Путін вважатиме перемогою виконання трьох цілей, — на Заході пояснили, чи можливе припинення вогню в Україні

Будь-яке перемир'я в Україні навряд чи стане початком сталого миру. У Кремлі досі не відмовилися від своїх максималістських цілей, а будь-яка пауза лише дасть Росії час відновити армію та підготуватися до нового етапу агресії. Про це йшлося під час дискусії у впливовому британському аналітичному центрі Chatham House, повідомляє "Телеграф".

Колишній посол Великої Британії в Україні Саймон Сміт звернув увагу на високу ймовірність того, що та чи інша потенційна домовленість про припинення вогню виявиться тимчасовою.

"Але тимчасове не означає слабке. Тимчасове означає те, що діятиме доти, доки ви не зможете досягти чогось кращого", — зазначив він, навівши як приклад перемир’я в Кореї, яке триває вже 73 роки.

"Я не вважаю корейську паралель особливо корисною, але це хороша відправна точка для того, щоб сказати: ось наскільки тривалим може бути ваше "тимчасове" рішення", — пояснив дипломат. Водночас він підкреслив, що безпосередні перспективи припинення вогню в Україні наразі виглядають сумнівними: "Вони не є блискучими. Важливо чітко це розуміти".

Експерт Програми з питань Росії та Євразії Джон Лоу переконаний, що росіяни взагалі не готові до переговорів про перемир'я.

"Вони хочуть вести переговори про умови мирного врегулювання, і в їхньому розумінні це фактично означає капітуляцію України. Вони хочуть, щоб міжнародні партнери України визнали цей факт.

Не думаю, що Володимир Путін якимось чином відхилився від цієї позиції, а невдалий саміт на Алясці минулого року, у його розумінні, здавався шляхом до досягнення цієї мети. Очевидно, щось пішло не так. Так званий мирний процес фактично був зірваний ще на самому початку цього року", — зазначає експерт.

На думку Лоу, російський диктатор розраховує, що Дональд Трамп тиснутиме на Київ та його західних союзників, змушуючи їх пристати на тезу Кремля про те, що "безглуздо продовжувати воювати, адже Україна лише втратить ще більше територій".

"Що стосується російських еліт і російського суспільства, Путін сформував очікування перемоги. Протягом останніх півтора року він послідовно говорив саме про це — так, ніби перемога вже зовсім близько, ніби війна ось-ось завершиться. Але цього не відбувається.

То його неправильно інформують? Чи робить він неправильні висновки? Є чимало прикладів того, як він вихвалявся територіальними здобутками на Донбасі, яких насправді не було. Це повторюється знову і знову. Тож я не думаю, що він має можливість здати назад", — пояснює Джон Лоу.

Крім того, у Путіна є внутрішня підтримка — це агресивно налаштована спільнота, наприклад, Z-блогери, які безкомпромісно виступають за продовження бойових дій.

"Це може бути 10–15% російського суспільства. Гадаю, вони повстали б, якби Путін сказав, що тепер ми йдемо на припинення вогню, не будемо доводити справу до кінця й не досягнемо всіх поставлених цілей війни. Він поставив на цю війну та саму ідею перемоги все".

При цьому мінімальною "перемогою" для Кремля є досягнення щонайменше трьох завдань.

"Його ключові умови полягають у тому, що він має контролювати весь Донбас, має гарантувати, щоб здатність України захищати себе була повністю знищена. А отже — жодного НАТО, обмеження щодо українських збройних сил, обмеження взаємодії із західними партнерами. І, нарешті, йому потрібно позбутися Зеленського".

Джон Лоу додає: хоч Путіну й стає дедалі менш комфортно вести цю війну, "тиск ще не досяг такого рівня, за якого він був би змушений переглянути свої подальші дії". Проте бойові дії швидко припиняться, якщо російський диктатор піде від влади.

"Це війна Путіна. Це його особиста одержимість. У мене ніколи не складалося враження, що російські еліти рішуче підтримують її. Війна завершилася б практично негайно".

Натомість фахівець з питань російської армії Кір Джайлс застерігає від "спокуси короткострокового полегшення" — рішення зупинити вогонь зараз, яке ризикує обернутися набагато більшою катастрофою в майбутньому не лише для України, а й для всієї Європи.

"У певному сенсі припинення вогню такого типу, яке зараз обговорюється, — яким би реалістичним чи гіпотетичним воно не було, — тривалий час розглядалося як найгірший сценарій завершення конфлікту. Тепер, схоже, стало одним із найбільш близьких до реалізації способов його завершення.

Що змінилося? Адміністрація у Сполучених Штатах. У січні 2025 року цей сценарій раптом перемістився з категорії найгіршого до категорії "можливо, нам усе-таки варто про це поговорити"", — підкреслив Джайлс.

На його думку, Вашингтон тепер сприймає Росію швидше як партнера, а не як противника. Відкритим залишається й питання, чи спроможна Європа самостійно гарантувати безпеку України.

"Усвідомлення того, що необхідно буде створити справді ефективний і надійний механізм для підтримки будь-якої ситуації, яку створить припинення вогню, вже міцно закріпилося в Європі. Але практичні дії не приведено у відповідність до теорії", — вважає Саймон Сміт.

Надійні гарантії, за його словами, обов'язково повинні містити елемент стримування майбутньої агресії: "Як сформувати цю гарантію безпеки? Якою буде сила стримування, що лежатиме в її основі? Гадаю, європейські уряди працюють над цим питанням. Але не думаю, що вони вже знайшли відповідь".

У Кремлі ж сприймають європейське керівництво як слабке та роз’єднане.

"При цьому європейці й далі демонструють дивовижну наполегливість, оскільки продовжують фінансувати Україну. Американці продають європейцям озброєння, яке зрештою передається українцям", — зазначає Джон Лоу.

Це створює для Путіна труднощі, від яких він залюбки позбувся б. У цьому контексті показовими є події в німецькій землі Саксонія-Ангальт, де перемогу здобула ультраправа та антиукраїнська партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD) — для Москви це слугує джерелом натхнення, каже Лоу.

"Ще до виборів було зрозуміло, що він очікував такого результату. У нещодавній заяві для преси Путін фактично сказав, що канцлер Мерц перебуває у дуже скрутному становищі.

А в минулому говорив про "розумних людей", які приходять до влади в Європі. Особливу увагу буде прикуто до Франції та розвитку ситуації напередодні президентських виборів там у квітні наступного року", — пояснив експерт.

Зростання впливу ультраправих і популістських сил у провідних державах Європи несе пряму загрозу для єдності Заходу. Якщо нині європейські уряди ще знаходять консенсус щодо військової та фінансової підтримки України, то прихід до влади політиків, орієнтованих на компроміси з Кремлем, може підірвати ці зусилля.

Для України та її союзників це означає лише одне: вікно можливостей для формування дієвих, чітких і юридично зобов'язуючих гарантій безпеки залишається вкрай обмеженим.